Олеся

В перші дні війни Олеся разом із мамою та 13-річною сестрою Анею знайшли укриття у тісному погребі дідуся і бабусі. В холоді та без світла Вікторія - мама Олесі, читала дітям книги, аби відволікати їх від вибухів. А дівчата малювали будинок, який збудують коли скінчиться війна. Адже власного в них вже нема.

В середині березня, коли родина Олесі збиралась сісти в машину і виїхати з міста, поруч прилетів снаряд. На щастя, всі лишились цілими, але з того часу дівча дуже схвильовано реагує на звуки літаків.

Виїхати з Маріуполя все ж вдалось: Олесина сімʼя перебрались до Києва. Там Олеся пішла в перший клас, а фонд “maya” подарував першокласниці планшет, він є незамінний під час дистанційних занять. А коли звучить сирена, мала бере його із собою в укриття. А ще Олеся розповіла нам, що мріє про закінчення війни та про іграшкового песика Патрона.

Зоряна

Вночі 24 лютого 2022 року батьків Зоряни викликали на роботу, як військовозобовʼязаних. Але мама Дарія залишилась із донечкою вдома, бо була вагітна.

В їхньому будинку в Харкові залишатись було небезпечно, тому дівчата одразу облаштували собі житло у погребі власного подвірʼя. Підземне життя тривало аж до травня. Всі ті дні у них було багато розмов і малюнків. На одному іх них Зоряна намалювала себе, маму, вітчима та маленьку ще ненароджену сестричку, а зверху великий прапор України.

В травні народилась Аліса - молодша сестричка, і загинув на фронті вітчим Владислав. У вересні Зоряна пішла до школи, а перед цим мама звернулась по допомогу до фонду “Майя”, адже придбати все необхідне для навчання було дуже важко. Першокласниця отримала свій набір: планшет став незамінним для онлайн-навчання, а олівцям та фломастерам вона зраділа не менше, адже і досі дуже любить малювати.

Олег

Зранку 24.02.2022 Олег як завжди збирався до садочку. Та коли стало зрозуміло, що почалась війна, він разом з батьками, 86-річною прабабусею та 2 песиками переїхали до приватного будинку з підвалом. Так всі разом і прожили там півтора місяці після початку окупаціі Херсону.

Коли виникла можливість евакуюватись, родина направилась до Львову через заміновані територіі та численні блокпости.

Олегу з татом, мамою та собачкою Олівією вдалось дістатись Львову. Там малий пішов до першого класу. Навчання відбувається у гібридному форматі, і для цього потрібен планшет. Олег давно мріяв про нього, але батьки не могли його придбати, тому що втратили роботу через війну. Тож звернулись по допомогу до фонду “Maya”. Так співпало, що шкільний рюкзак із довгоочікуваним планшетом прийшов Олегові саме на його день народження. "Це було так зворушливо, аж до сліз"- пригадує мама Дарина.

Поліна

Поліні 6 років. З перших днів війни вона разом із батьками перебралиась жити до приміщення школи, яка стала укриттям для них та інших 250-ти маріупольців. Саме в цю школу наша героїня планувала йти в свій 1-й клас.

Вони провели там понад три тижні без світла, з мінімумом їжі та води, під постійні звуки вибухів не виходили із укриття. Щоб виїхати з Маріуполя, родині Поліни довелось перетнути 25 військових блокпостів. Та на щастя, вони змогли виїхати до більш безпечного міста.

Дівча сумує за рідною домівкою: Поліна згадує, як ходила на балет із друзіями, а ще кота Пончика та рідних дідуся і бабусі, які і досі в Маріуполі.Після жахливого досвіду у неї з‘явились проблеми зі здоров‘ям. Але попри все, Поліна відновила заняття танцями, а ще пішла у перший клас. Саме так maya і з‘явилась в житті дівчини — планшет необхідний для навчання онлайн.

Олександра

Вночі 6 березня 2022 року Альона, мама 6-річної Саші та 15-річного Толіка, мала лише кілька хвилин на їх збори: до їхнього села увійшла колона ворожої техніки і вони вимушені були тікати.

Вона згадує: “Тієї ночі ми пройшли пішки 20 км, аж поки нас не підібрали інші люди, що евакуювались. Ми раді, що залишились живі, але, нажаль, наш будинок повністю зруйнований».

Маленька Саша часто згадує свій рідний дім і не може зрозуміти де поділись її іграшки, її подушка та чому вона тепер не може поїсти яблук із свого саду. В новому домі дівчинка допомогає мамі працювати на городі, щось випікати та піклується про своїх вутят Дусю, Марусю і Кешу.

Коли прийшов час Саші йти до школи, мама зраділа допомозі від фонду “Майя”. Планшет став особливо потрібний, бо після постійного перебування в холодному укритті, дівчинка хворіє і потім вчиться онлайн. А ще планшет допомогає підтримувати звʼязок із її подругою, що через війну виїхала до Берліну. Навіть ліплять щось разом по відеозвʼязку.